За цим посиланням можна переглянути мої статті:
http://viflyantsevsworks.blogspot.com

Сповзе туман додолу ранком із горбів,
Щоб землю приголубити в обіймах нетривких,
Та ближче до дев'ятої розтане у проміннях золотих.
А в лісі скоро повно буде білих й маслюків.
Бреде на пасовище череда.
Як дзеркало - у Пслі вода.

Ти обіцяєш осінь тиху і суху,
Пташині зграї, перший дзвоник в школі.
Все більше листя різнобарвного довкола,
Залишили гніздо лелеки на даху,
І лине в хату крізь вікно
Ще літнє сонячне тепло.

На присьбі вигрівається кудлатий пес Сірко,
Бджола летить до конюшини за останнім хлібом,
Киває пижмо вітерцю жовтавим німбом,
На клумбі біля ґанку пахне на весь двір левкой.
І сняться світлі і злегка сумні
Ночами вересневі сни.

    Уплісцихе – скельне городище – унікальна пам’ятка грузинської культури. Знаходиться неподалік від міста Горі, на березі річки Мткварі [рос. – Кура].
    Історія пам’ятки починається із рубежу ІІ – І тисячоліть до н. е. В елліністичний та пізньоантичний періоди (IV ст. до н. е. – IV ст. н. е.) місто було потужним язичницьким релігійним, політичним та культурним осередком країни. Із цього часу у майже незмінному стані збереглась його чітка, урбаністична структура, величні печерні храми, потаємний тунель, зали житлового та господарського призначення, вулиці та площі. Є також залишки фортифікаційної системи, міської брами та інших наземних споруд, зведених із обтесаного каміння та кругляку. Археологічні розкопки виявили численні зразки чудових золотих, срібних та бронзових прикрас, кераміки та скульптури.
     Після оголошення християнства державною релігією Грузії (337 р.), роль та значення Уплісцихе різко зменшились. Та невдовзі він знову ожив, а у ІХ – Х ст. був резиденцією грузинських царів.
      В добу пізнього середньовіччя життя в Уплісцихе поступово завмерло, а у ХІХ ст. він повністю спорожнів. [За матеріалами книги Саникидзе Т. Город – высеченный в скале. – на грузинском, английском и русском языках. – Тбилиси, 2008] 
       Від себе додам наступне. Екскурсовод, із прикметним ім’ям Сталбер (його дідусь був у дружніх стосунках із Сталіним та Берією, а Сталін, нагадаю, народився у Горі), розповідав, що значна частина міста обвалилася у річку під час землетрусу у XVII ст. Проте церква “Уплісцулі” Х ст. (її можна бачити в цьому відео у багатьох ракурсах) вистояла. До проведення археологічних розкопок на поверхні виднілася тільки ця церква, всі інші споруди знаходилися під товстим шаром ґрунту. І досі городище не розкопане повністю. Роботи законсервовані за браком фінансування...
       Після кількагодинної прогулянки давнім містом та невдалої спроби перейти річку у брід, Сталбер гостинно запросив нас висушити одяг та скуштувати домашнього вина, хліба та сиру...
       Для створення більш повного враження про це місце раджу переглянути фільм П’єра Паоло Пазоліні “Медея”. Перша третина цього фільму змальовує перебування Ясона у царстві Колхів (територія сучасної Грузії). Події відбуваються у давньому сакральному печерному місті.

( Читати далі )

21 -22 серпня у містечку Кобеляки Полтавської області відбувся Фестиваль аматорського мистецтва "Вйо Кобеляки". Докладніше на http://www.viofest.at.ua

День за днем минає літо,
Поринає у блакить,
Пилом й спекою повите,
Небо квапиться спочить.

Відшуміли рясні зливи,
Пахне присмерком трава,
Груші, яблука і сливи
Причаїлись по садах.

Прохолоднішають ранки,
Замовкає спів пташок,
Випиває на світанках
Вітер твоїх снів струмок.

А під вечір прийдуть з поля,
Сядуть колом за столом,
І поллється з вуст розмова,
І розтане горизонт.

( Читати далі )

У 1996 - 1998 роках я працював сільським вчителем у Кременчуцькому районі. Школа була (на сьогодні її вже закрили) маленька, розташовувалася у колишній попівській хаті, в кабінеті директора навіть був гак, до якого колись чіпляли дитячу колиску. Село має назву Запсілля, бо знаходиться на березі річки Псел. Річка протікала на відстані кількох метрів від шкільного паркану. Місця - пречудові...